Зростаюча глобалізація економіки, мобільність робочої сили та дефіцит людських ресурсів створюють все більшу потребу в працевлаштуванні іноземців на польському ринку праці. Однак цей процес несе з собою численні виклики та обов’язки для роботодавців, які можуть призвести до помилок. З огляду на динамічне зростання кількості іноземців, які працюють у Польщі, важливо визначити та проаналізувати найпоширеніші помилки, яких припускаються польські роботодавці в процесі працевлаштування іноземців.

Ця стаття присвячена обговоренню цих помилок та наслідків для роботодавців, які з них випливають. Ознайомлення з типовими помилками, пов’язаними з легалізацією працевлаштування іноземців, може сприяти впорядкуванню процесу працевлаштування та уникненню ризику юридичних і фінансових санкцій для роботодавця.

Працевлаштування іноземця в Польші – помилки, яких найчастіше припускаються роботодавці

1. Відсутність інформації про початок або не початок роботи при працевлаштуванні іноземця на підставі декларації (oświadczenia)

Одним з найпоширеніших документів, що легалізує працю, є заява про доручення виконання роботи іноземцю(oświadczenie o powierzeniu wykonywania pracy cudzoziemcowi). Тому найпоширеніші помилки, яких припускаються роботодавці, пов’язані саме з цим документом. Цей документ був створений для працівників з Республіки Вірменія, Республіки Білорусь, Республіки Грузія, Республіки Молдови та України, які становлять найбільшу частку мігрантів, що працюють у Польщі. Для того, щоб спростити процес працевлаштування цих іноземців, був створений спрощений шлях легалізації, а саме декларація.

Декларація видається повітовим управлінням праці. Ця декларація дає іноземцям право працювати в Польщі максимум 24 місяці, при цьому вона не вимагає проведення тесту ринку праці (інформація від старости). Хоча це спрощена процедура, вона накладає на роботодавця ряд зобов’язань, яких необхідно суворо дотримуватися.

Найпоширенішою помилкою, якої припускаються роботодавці, є неповідомлення про початок або не початок роботи іноземця. Згідно з правилами, інформація про початок або припинення роботи іноземця повинна бути надана роботодавцем протягом семи днів від дати початку роботи, яка була внесена в декларацію. Неповідомлення районного центру зайнятості може призвести до штрафу для роботодавця.

2. Невиконання інформаційних зобов’язань 

Стандартним документом, який легалізує працевлаштування в Польщ, є дозвіл на роботу. Дозвіл видає воєводське управління. На підставі дозволу ми можемо працевлаштувати будь-якого іноземця, незалежно від громадянства працівника. За допомогою цього шляху будь-який іноземець може бути легально працевлаштований на термін до 3 років.

Ненадання інформації є найпоширенішою помилкою при використанні цього типу документа. У цьому випадку роботодавець не надсилає інформацію про початок роботи, але зобов’язаний повідомити воєводу, який видав дозвіл, якщо іноземець не приступив до роботи протягом 3 місяців від початкової дати дії дозволу на роботу, якщо іноземець перервав роботу на період, що перевищує 3 місяці, або якщо іноземець закінчив роботу раніше, ніж за 3 місяці до закінчення терміну дії дозволу на роботу. Цей обов’язок повинен бути виконаний протягом 7 днів з моменту настання відповідної причини.

Крім того, якщо іноземець приступає до роботи іншого характеру або на іншій посаді, ніж зазначено в дозволі, роботодавець зобов’язаний надати цю інформацію воєводі. Робота на інших умовах може бути надана тільки після надсилання відповідної інформації до воєводського управління і на загальний період, що не перевищує 30 днів протягом календарного року. Роботодавець, який порушує вищезазначені правила, несе відповідальність у вигляді штрафу.

3. Робота на інших умовах

Окрім вищезазначеної ситуації, не допускається працевлаштування іноземців на умовах, відмінних від тих, що зазначені в документі, який легалізує виконання роботи. Незалежно від того, чи це заява про доручення виконання роботи іноземцю, чи дозвіл на застосування праці, чи повідомлення громадянину України, чи посвідка на тимчасове проживання та працевлаштування, принцип залишається незмінним.

Варто зазначити, що зміни в умовах праці можуть бути здійснені лише на користь працівника. Наприклад, у контракті, укладеному з іноземцем, можна законно підвищити заробітну плату. Ми також можемо змінити договір доручення на трудовий договір. Однак будь-які інші зміни, такі як зменшення заробітної плати або зміна типу договору, не допускаються. Роботодавець не має права змінювати характер роботи або посади на щось інше, ніж зазначено в документах. Помилки, допущені роботодавцями, можуть призвести до штрафу для роботодавця, а в деяких випадках навіть до наслідків для самого іноземця. Тому важливо ретельно дотримуватися умов, викладених в документах про легалізацію.

4. Зміна тривалості робочого часу

Допустимість зміни кількості робочих годин або повної зайнятості залежить від конкретного документа, що легалізує працю іноземця. Однак варто зазначити, що скорочення робочого часу завжди є неприпустимим, незалежно від того, який документ легалізує працю іноземця. У випадку, коли іноземець виконує роботу на підставі декларації про доручення виконання роботи, робочий час не може бути ні збільшений, ні зменшений. Це правило стосується як трудового договору, так і договору доручення. З іншого боку, у разі наявності дозволу на працевлаштування, повідомлення про доручення виконання роботи громадянину України та єдиної посвідки на проживання та роботу, роботодавець може збільшити робочий час за умови пропорційного збільшення винагороди.

5. Відсутність права до легального проживання

Незалежно від типу документа, що легалізує роботу, правило завжди одне – немає легальної роботи без легального перебування. Перш ніж працевлаштувати іноземця, роботодавець повинен переконатися, що іноземець легально перебуває на території Республіки Польща. Підтвердження легальності перебування повинно зберігатися в особовій справі іноземця. Навіть якщо працівник отримав дозвіл на роботу, якщо його перебування не є легальним, виконувана робота також буде вважатися нелегальною.

Слід пам’ятати, що орган, який видає документ, що легалізує роботу, не перевіряє легальність перебування іноземця. Таким чином, першим кроком перед працевлаштуванням іноземця повинна бути ретельна перевірка ситуації його перебування. Нелегальне перебування та нелегальне працевлаштування іноземця призведе до наслідків як для роботодавця, так і для самого іноземця.

6. Заробітна плата нижче мінімальної заробітної плати в країні

Роботодавець також повинен пам’ятати, що оплата праці іноземця повинна відповідати чинному законодавству. Іноземцю повинна бути забезпечена мінімальна заробітна плата, яка станом на січень 2024 року становить 4242 злотих брутто, з погодинною ставкою 27,70 злотих. Наступне підвищення мінімальної заробітної плати заплановане на 1 липня 2024 року, місячна заробітна плата буде підвищена до 4300 злотих брутто, а погодинна ставка зросте до 28,10 злотих.

Однак слід пам’ятати, що мінімальна заробітна плата є лише одним із критеріїв. Винагорода іноземця не може бути нижчою, ніж у інших працівників, які виконують роботу на тій самій посаді або подібну за характером. Для роботодавців це означає, що вони не зможуть працевлаштувати іноземця за меншу ставку, ніж вони платять громадянам Польщі. Крім того, з 2022 року іноземцю, який має дозвіл на проживання та роботу, не можна буде платити менше мінімальної місячної заробітної плати. Це означає, що незалежно від зайнятості або кількості робочих годин, зарплата іноземця не може бути нижчою за 4242 злотих брутто (станом на 25 лютого 2024 року).